Івано-Франківськ

Віртуальна прогулянка Івано-Франківськом - економічним та культурним центром Прикарпаття.

 

Івано-Франківськ розташований на Покутській рівнинній території південного заходу України у межиріччі Бистриці Надвірнянської і Бистриці Солотвинської.
Місто утворилося на місці двох сіл — Заболоття (1437) та Княгинина (1449).
Дата заснування міста точно не визначена, проте достеменно відомо, що 1662 року Станиславів отримав магдебурзьке право. Цей рік і вважають офіційною датою заснування міста.

1654 року краківський воєвода і великий коронний гетьман Станіслав Ревера Потоцький викупив землі нинішнього міста в родини Жечковських для спорудження тут фортеці проти набігів кримських татар та свого опорного пункту на Галицькій землі. Його іменем і назвали місто. Син Станіслава «Ревери» — Анджей — обніс місто валами та муром. Він запросив в місто вірменських купців з Молдови і Угорщини, щоб сприяти розвитку торгівлі.

Місто-фортецю спорудили в 1661–1662 за короткий термін (5 місяців) за проектом Франсуа (Франческо) Корассіні з Авіньйона у формі шестикутника з додатковими бастеями, редутами і фортом, що оточував власне замок Потоцьких. На вістрях шестикутника розташовувались бастіони — зовнішні додаткові п'ятикутні укріплення, що дозволяли здійснювати флангуючий мушкетний обстріл вздовж стін. Поперечний розріз стін складав земляний вал (насип) завширшки 20-30 метрів, зміцнений ззовні дубовими колодами.

Місто відразу будувалося як могутня фортеця. Його територія була оточена спочатку дерев'яними, потім мурованими стінами, а ще земляним валом та широким ровом. Мав Станиславів дві потужні в'їзні брами: кам'яні Галицьку та Тисменицьку. Називались брами за своїм розташуванням, що зрозуміло: з однієї вів шлях на Галич, з другої — на Тисменицю.

Станиславів починався з Ринкової площі й ратуші, збережені у видозміненому стані понині. Проектування і спорудження міста велось за стандартами і нормами французької будівельної школи. Графічно-метрологічний аналіз структури і «коду» міської структури і сьогодні дає можливість вказати на її унікальність в Східній Європі. За оригінальність архітектури місто інколи називають «малим Львовом». Мешканці міста складали постійний відсотковий паритет за національностями — українці, поляки, німці, євреї, вірмени.

З 1662 до 1772 року і з 1918 до 1939 року місто мало назву Станиславів (пол. Stanisławów), з 1772 до 1918 року — Станіслав (нім. Stanislau). З 1939 року радянською владою було повернуто австрійську назву Станіслав, а 9 листопада 1962 року з нагоди 300-річчя місто було перейменовано у Івано-Франківськ на честь видатного письменника Івана Франка. Більшість мовознавців і жителів міста відзначає, що нова назва міста була дана радянською окупаційною владою з порушенням правил української мови і за політичними мотивами. Тодішня партійна номенклатура не хотіла, щоб назва міста асоціювалася із іспанським диктатором Франциско Франко, який був ворогом СРСР.

Теперішнє місто бере свій початок від Станиславської фортеці. Спочатку, в центральній укріпленій частині міста утворилася площа навколо ратуші, від якої були проходи до Галицької і Тисменецької фортечних брам. У свою чергу на передмістя вели під'їзні торговельні шляхи з інших населених пунктів краю, які тут поступово забудовувалися і ставали вулицями Галицькою, Заболотівською, Тисменецькою, Лисецькою (1786). Ще коли існувала фортеця, у XVIII ст. звідси були виходи на прогулянку розчищеною алеєю до так званої «звіринецької діброви» (сьогодні міський парк ім. Т.Шевченка), що є залишком Чорного лісу. Потім ця алея була обсаджена липами і в XIX ст. стала називатися Липовою вулицею. Паралельно, з південного боку фортеці з'явилась ще одна вулиця, яка вела до с. Опришівці, яка дістала назву Каліцької (пізніше офіційні назви Зосина доля, Дадугіна (з 1994 р.), Є. Коновальця (з 1993 р.). Тут в минулому і до 1-ої світової війни буквально в саморобних будках проживали каліки і жебраки. В архівних документах за 1798 р. повідомляється вперше про цісарську дорогу, яка вела від Станіслава до Лисця (теперішня вул. Г.Мазепи).

Навколо фортеці, в передмістях було збудовано не один десяток фільварків, цегелень, тартаків (лісопильні), млинів. Так з'явилися вулиці Двірська (колишня Братів Майданських, сьогодні Г.Хоткевича), Млинарська, Тартакова (Ю.Фучика), Польова (Льотчиків).

На початку XIX ст. фортецю розібрали після того, як вона втратила своє військове значення, а з її каменю було встелено 24 вулиці в центрі міста. По засипаних канавах, вздовж колишнього фортечного муру, були прокладені теперішні вулиці Січових Стрільців, Дністровська, Василіянок. Але збереглися історичні мікротопонімні назви вулиць Валова, Замкова, провулок Фортечний.

В Івано-Франківську працює значна кількість музеїв, серед яких Івано-Франківський краєзнавчий музей, обласний художній музей, музей визвольних змагань Прикарпатского краю, Музей побуту та етнографії Західного регіону, Музей родинних професій, Івано-Франківський історико-меморіальний музей Олекси Довбуша тощо.

Чимало в місті парків і скверів для відпочинку. Працюють театри та обласна філармонія.

Читати повністю

Аеро над містом

Площа А. Міцкевича

Вічевий майдан

Ратуша. Краєзнавчий музей

Оборонні Вали

всі аеро панорами


Коментарі

Вам є, що нам сказати, або ви бажаєте додати свій об'єкт до OpenUkraine? Телефонуйте або пишіть нам.

+380 44 209 14 91